ЮНЕСКО зацікавилось Спейблом і Гурвінеком

ЮНЕСКО розглядає можливість додати Спейбла і Гурвінека, а разом і з ними лялькові вистави у Чехії та Словаччини до світової нематеріальної культурної спадщини.

Лялькові театри у Чехії мають довгу історію, яка починається ще з часів Середньовіччя. Тоді невеличкі комедійні вистави з маріонетками влаштовувалися просто на ринках. Починаючи з XVII століття у Богемії були вже цілі театри, де особлива увага приділялася не лише сюжету, а і самим персонажам. Майстри ретельно працювали над зовнішністю ляльок, вдягали їх у костюми епохи бароко.

“На початку ХХ-го століття лялькові вистави привернули увагу молодих художників, вони побачили у традиційних маріонетках не лише те, що вони нагадують людей, вони сприйняли їх як кінетичну скульптуру. Я вважаю, що це неймовірно збагатило традицію лялькових театрів у Чехії”, – розповідає Симона Халупова, директор лялькового музею у Хрудимі.

Виготовлення ляльки – це дуже копітка справа, яка потребує часу, майстерності і терпіння. Традиційні ляльки досі роблять вручну і саме так, як змальовано у казці “Піноккіо” – з бруска дерева, хоча, звісно, є і налагоджене серійне виробництво.

“Я думаю, що лялька – ідеальний спосіб показати дітям світ дорослих. І діти сприймають такий спосіб подачі інформації краще за театральні вистави, де для них грають дорослі люди. Бо дітям весело на це дивитись, а для дорослих – задоволення робити цю виставу для дітей. Саме тому, мені здається, так багато людей займаються ляльковими виставами, як на професійному, так і на аматорському рівні”, – каже Іржі Бареш, майстер-лялькар.

Лялькові театри у Чехії – одна з найпопулярніших розваг для дітей. На додачу до професійних лялькових театрів, свої вистави пропонують ще близько 3 тисяч аматорських, причому знайти лялькову виставу можна на будь-який смак буквально у кожному куточку країни.