Рік після паризьких терактів: на місці кривавої бійні співає Стінг
- 7 years ago
За рік після паризьких терактів концертна зала “Батаклан”, де розгорталися найкривавіші події, знову відчиняє свої двері. Перший концерт тут дає Стінг – співак сам висловив бажання стати першим, хто виступить у оновленому “Батаклані”. Усі доходи від шоу підуть родинам жертв терактів.
Серед відвідувачів концерту чимало тих, хто пережив тут жахіття 13 листопада минулого року.
“Найстрашніше було під час перестрілки між поліцією та терористами. Деякі кулі влучали у стіну, за якою я ховався. Я відчував, як стіна здригається від цих пострілів, і думав: “Господи, сподіваюся, вона витримає...” – згадує Деніс Пло.
Ще один очевидець тих подій – журналіст Le Monde Даніель Псенні, який живе просто поруч з “Батакланом”. У ту страшну ніч він кинувся допомагати пораненим і сам потрапив під кулю:
“Я зазнав поранення у руку, яке пошкодило деякі нерви. Деякі пальці частково втратили рухомість та чутливість, щось на кшталт парАлічу. Це дуже незручно, майже як інвалідність.”
Ґреґорі Райбенберг – власник одного з кафе, яке атакували терористи, втратив дружину і написав книгу проте, що сталося і про свої переживання:
“Це рік відновлення, але я ще не оговтався. Знаєте, для нас, тих хто пережив ті події, це не річниця. Для нас це було наче вчора, але водночас десять тисяч років тому.”
Однак життя триває – вже на другий день після терактів ця фраза стала лейтмотивом для французів. Люди не припинили ходити на концерти і сидіти на терасах кафе, аби показати, що терористам їх не залякати.
Серед відвідувачів концерту чимало тих, хто пережив тут жахіття 13 листопада минулого року.
“Найстрашніше було під час перестрілки між поліцією та терористами. Деякі кулі влучали у стіну, за якою я ховався. Я відчував, як стіна здригається від цих пострілів, і думав: “Господи, сподіваюся, вона витримає...” – згадує Деніс Пло.
Ще один очевидець тих подій – журналіст Le Monde Даніель Псенні, який живе просто поруч з “Батакланом”. У ту страшну ніч він кинувся допомагати пораненим і сам потрапив під кулю:
“Я зазнав поранення у руку, яке пошкодило деякі нерви. Деякі пальці частково втратили рухомість та чутливість, щось на кшталт парАлічу. Це дуже незручно, майже як інвалідність.”
Ґреґорі Райбенберг – власник одного з кафе, яке атакували терористи, втратив дружину і написав книгу проте, що сталося і про свої переживання:
“Це рік відновлення, але я ще не оговтався. Знаєте, для нас, тих хто пережив ті події, це не річниця. Для нас це було наче вчора, але водночас десять тисяч років тому.”
Однак життя триває – вже на другий день після терактів ця фраза стала лейтмотивом для французів. Люди не припинили ходити на концерти і сидіти на терасах кафе, аби показати, що терористам їх не залякати.