Як чехи та словаки оцінюють наслідки Оксамитової революції
- 10 years ago
Мирна передача влади. Саме тому революція 1989 року в Чехословаччині проти комуністичного режиму отримала назву “оксамитової”, або “ніжної”.
З тих пір минуло 25 років. А почалося все з того, що кілька тисяч студентів зібралися в центрі Праги на мирну демонстрацію в свій міжнародний день.
Протест завершився спалахом насильства, коли поліція заблокувала дорогу і побила молодь, що прийшла на акцію.
Відтак демонстрації розгорнулися з новою силою.
19 листопада було сформовано протестний рух “Громадянський форум”, що розпочав діалог з урядом. До нього доєдналися дисиденти, представники церкви, культурні діячі та студенти.
Неформальним лідером став чеський дисидент-драматург Вацлав Гавел.
Щодня протестувальники виходили на демонстрації, студенти оголосили страйк.
Нарешті 24 листопада усе керівництво комуністичної партії, включно з генеральним секретарем Мілошем Якешем, пішло у відставку.
Один з найбільш репресивних комуністичних режимів було повалено.
29 грудня опозиційного лідера Вацлава Гавела обрано президентом Чехословаччини.
Падіння комуністичного режиму було лише перехідним періодом. В 1992 році через зростання національних протиріч в уряді, Чехословаччина припинила своє існування. 1 січня 1993 року вона офіційно розпалася на дві країни Чеську республіку та Словаччину.
Через 25 років погляди чехів та словаків на ті події різняться. За даними соціологічних опитувань, лише 61% громадян в Чехії та 51% – в Словаччині позитивно оцінюють Оксамитову революцію.
З тих пір минуло 25 років. А почалося все з того, що кілька тисяч студентів зібралися в центрі Праги на мирну демонстрацію в свій міжнародний день.
Протест завершився спалахом насильства, коли поліція заблокувала дорогу і побила молодь, що прийшла на акцію.
Відтак демонстрації розгорнулися з новою силою.
19 листопада було сформовано протестний рух “Громадянський форум”, що розпочав діалог з урядом. До нього доєдналися дисиденти, представники церкви, культурні діячі та студенти.
Неформальним лідером став чеський дисидент-драматург Вацлав Гавел.
Щодня протестувальники виходили на демонстрації, студенти оголосили страйк.
Нарешті 24 листопада усе керівництво комуністичної партії, включно з генеральним секретарем Мілошем Якешем, пішло у відставку.
Один з найбільш репресивних комуністичних режимів було повалено.
29 грудня опозиційного лідера Вацлава Гавела обрано президентом Чехословаччини.
Падіння комуністичного режиму було лише перехідним періодом. В 1992 році через зростання національних протиріч в уряді, Чехословаччина припинила своє існування. 1 січня 1993 року вона офіційно розпалася на дві країни Чеську республіку та Словаччину.
Через 25 років погляди чехів та словаків на ті події різняться. За даними соціологічних опитувань, лише 61% громадян в Чехії та 51% – в Словаччині позитивно оцінюють Оксамитову революцію.