Якщо фільм відбирають до конкурсної програми Каннського кінофестивалю – це вже неабияке досягнення для режисера, надто ж – якщо це стрічка, знята дебютантом.
Картина угорського режисера Ласло Немеша “Син Саула” цьогоріч стала сенсацією на набережній Круазетт і викликала тривалі оплески.
Це розповідь про два дні із життя Саула Аусландера, в‘язня із зондеркоманди Освєнціма, до обов‘язків якого входить спалювати трупи інших: він намагається врятувати з вогню, аби поховати згідно з релігійним звичаями, тіло хлопчика, якого приймає за свого сина.
“Ми не ставили собі за мету зробити фільм красивим, ми відмовились від будь-якого естетичного підходу, у класичному розумінні. Тут немає привабливих сцен, у даному жанрі все це заборонено. Це – не іконографічний фільм, з нього важко навіть вибрати якийсь кадр для реклами. Його сила – в динаміці, на мою думку, це дуже важливо – не впасти в сентименталізм, характерний для деяких інших фільмів на тему Голокосту”, – розповідає Ласло Немеш.
