Інтереси Туреччини у сирійському конфлікті

На сирійсько-турецькому кордоні склалася непроста ситуація. Турецькі курди у відчаї намагаються захистити прикордонне сирійське місто Кобані та тамтешніх одноплемінників від джихадистів “Ісламської держави”. Водночас, по інший бік кордону турецька армія стоїть напоготові, утім, не втручається у цей конфлікт, не зважаючи на чималий тиск з боку місцевого курдського населення.

“Якщо Туреччина і далі мовчатиме, то буде набагато гірше. З усіх боків почнеться війна, люди помиратимуть, магазини спалять, машини теж палитимуть. Вже зараз можна побачити реакцію людей. Люди почнуть нападати на солдатів, поліцію. Може статися велика різанина”, – каже курд, що мешкає в Туреччині.

Вже котрий день курди влаштовують маніфестації, аби змусити турецьку армію діяти.

Курдів у Туреччині мешкає 15-20 мільйонів і вони вимагають негайного військового втручання Анкари. Лідер Курдської робітничої партії (КРП), що відбуває довічний термін у тюрмі, Абдулла Оджалан навіть пригрозив призупинити мирні перемовини з урядом, що тривають з 2012 року. Утім, схоже, що ці погрози не діють на керівництво країни.

“Туреччина це не та країна, що визначає свою внутрішню та зовнішню політику, опираючись на акти насильства терористів та бандитів. Маріонетки та лідери, що смикають їх за нитки, повинні знати, що Туреччина це не та країна, яку можна налякати вуличними протестами, щоб та змінила свою політику”, – розповів турецький президент Реджеп Таїп Ердоган.

У перемовинах з союзниками по НАТО Ердоган демонструє таку ж упевненість: Туреччина не дуже застосувати армію у цьому конфлікті. Натомість Анкара закликає створити буферну зону на сирійському боці кордону. Над нею також має бути закритий повітряний простір. Турецький уряд упевнений, що у такий спосіб можна буде уникнути поширення військового конфлікту на турецькій території. А також – контролювати активність сирійських курдів.

По інший бік кордону діє збройне угруповання крила КРП, котру Анкара вважає терористичною організацією, що вже 30 років веде боротьбу з Туреччиною. Тож турецький уряд не хоче допомагати їхньому озброєнню та надіям на створення незалежного Курдистану на своєму кордоні.

Наполягаючи на проведенні Заходом наземної операції, Анкара одночасно не дозволяє турецьким курдам перейти кордон і допомогти своїм одноплемінникам в Кобані. Турецький уряд і далі доводить, що його мета – не розгром угруповання “Ісламська держава”, а повалення режиму Башара Ассада.